Етимологія слова «ґудзик» .

         Для початку дослідження звернемося до «Етимологічного словника української мови», віднайшовши у ньому походження слова «ґудзик» із кореня [гудз] – “гуля, вузол, потовщення”, ґудзик, гудзик, гудзок «невеликий гудз, пухлина»

[ґудзола]- «картопля»; [ґудзолє]- «вузли, гулі»; [ґудзь]- «гудз, ґудзик»;

[ґуз]- «вузол»; [ґузва]- «гуля»; [ґузуля]- «гуля»;[ґузик, гуцьок, ґуцьок]- «ґудзик»;

[гудзикуватий]- «схожий на ґудзик», «гудзатий,вузлуватий» ; [ґудзувати]- «міцно в'язати»;

[уґудзяний]- «весь у гудзиках».

Російське [гузик] – ґудзик.

Білоруське [гузік] – ґудзик.

Польське [guz] – «гудз»,великий ґудзик; guzik – ґудзик.

Праслов’янське guzь – вузол, пухлина, гуля.

Збереження початкового [ґ] в більшості українських форм, як і зміна [з] в [дз], зумовлене експресивним характером відповідних слів. Частково [ґ] могло бути підтримане впливом польської мови, з якої, можливо, слово «ґудзик» було запозичене.

         Продовжимо етимологічне дослідження за трьома мовними індоєвропейськими групами:

         Романська група (фран. bouton, італ. bottyne, ісп. batyn, португ. botгo,). Згідно однієї групи досліджень, вихідним словом слугувало старофранцузське butun, boton «шишечка, брунька, бутон», згідно інакших – дієслівна форма латинської bottyne, bottгrе “протискувати, протикати, пронизувати» та старо-французське buter, bouter «впиратися, буцати». Відповідно до іменникової форми «ґудзик» отримав свою назву за подібністю форми, а у другому, дієслівному випадку походження, за прямим утилітарним використанням самого предмету.

Вплив романської лінії можна побачити у слові, яке атрибутує назву виду колекціонування ґудзиків – філобутоністика. Воно походить від двох слів: грец. філо – любов та фран. бутон – ґудзик.

         Німецька лінія (нім. Knopf, гол. Knoop, ісл. Knaappr, дат. Knop, ірл. спбіре). Етимологія цього слова не являє собою великого інтересу для лінгвістів, і тому в окремих словниках воно просто відсутнє. Відомі попередники – нижньонімецьке knoppe та староанглійське споер «шишка, випуклість, вершина». Практично ідентичне походження та значення із попередниками.

         Слов’янська лінія (рос. пуговица, словен. рфglіса, латиш. puxga, і т.п.). Згідно етимологічного словника російської мови М. Фасмера т. ІІІ М., 1978, слово походить від давньо-індійської pucjas «купа, грудка, маса». Словники російської мови ХІХ століття (словник Даля) подають слова пугвица,пуховка, пугва, пуговина «кругла або куляста прикраса; краплі, бризки» від церковнослов’янського пугва (погва) «пуклість, випуклість, горбик».

         Враховуючи, що всі мови Європи активно взаємодіють між собою протягом сотень років, відносно нескладно знайти вияви взаємовпливів слів. Найяскравіший приклад – англійська мова, яка у свій час переживала впливи французької – bouton – button. Та збереглися у слові «ґудзик» і німецьке «коріння»: слова knob, knop, knoll, knot і сьогодні означають «шишка, брунька, бугорок, гудз». Але у романо-німецьких мовах відсутні сліди слов’янського коріння та присутня спорідненість у значенні.

 автор акварелі Вікторія Кірдій